Vasilevsky Urbex
Напівзанедбане АТП/Робочі будні та фотофіксація
Іноді робочі будні можуть подарувати цікаві емоції та знахідки. Обстеження – це найцікавіша частина роботи. Чогось згадався цей об’єкт – можливо, тому, що мій попередній пост був про «трупний ряд» у Депо №2.
Три роки тому мені довелося побувати на старому напівзанедбаному АТП на пр. Праці в Дніпрі. Ну це тоді воно було напівзанедбане – пам’ятаю була охорона, якісь бокси здавались в оренду, на території тиша бур’яни через асфальт проростають, іноді ліниво собаки гавкають. Колись тут була науково-виробнича дослідницька фірма «Наукова».
Наше завдання було візуально обстежити стан покрівель двох старих АБК
4-х поверховий корпус був новішим і з ним було простіше тому, що плоска покрівля – все можна і зовні оглянути. Охоронець відчинив нам двері, минаючи кілька спорожнілих поверхів ми одразу пішли на дах. Робочі моменти я опущу – такий собі банальний руф, але кілька фото я зробив.
Старий АБК виявився набагато цікавішим, перший поверх – їдальня, вище в приміщеннях були кабінети в них багато речей, дискові телефони, вінтажне канцелярське приладдя, старі комп’ютери, сейфи та арифмометр типу «залізний Фелікс» – все дихало СРСРівщиною.
В одній із кімнат була автошкола – знаки, плакати, парти.
В одному із приміщень архів із проектною документацією. На жаль, все це фотографувати було НЕ МОЖНА – по п’ятах за нами ходив комендант і неохоче відповідав на наші запитання.
Наше завдання потрапити на горище (у цієї будівлі покрівля скатна та стара) – а сходів немає. Тільки люк у стелі, а до люка 4 метри висоти – довелося застосувати інженерну думку та побудувати піраміду зі старих столів та шаф. Горище взяли штурмом – комендант не захотів з нами лізти. )))
На той час цей об’єкт видався мені доволі атмосферним.
Я, звичайно, розумію, що це всього лише банальне брудне горище, але потрапивши туди в мене увімкнулася хлоп’яча допитливість (ніби я раніше горищ не бачив) – я дістав мобільник і зняв ось це коротеньке відео. До речі, в цьому відео є трохи видів з попередньої покрівлі.
Після горища комендант із моїм колегою забарилися на якомусь з поверхів, а я із задушливих приміщень поквапився на двір. Праворуч від будівлі майже в купі сміття я помітив щось цікаве – макет забудови.
Макет цікавий, але при докладному розгляді зрозумів, що з реальністю він нічого спільного не мав. Думаю, хтось у макетуванні вправлявся чи то був один із стендів ГО, на якому моделювали «ситуації», чи, як варант, посібник із автошколи.
Ще будучи на покрівлі першого АБК, поряд з «нашими» об’єктами я помітив покинутий бокс і розкомплектовані машини – вирішив подивитися їх поки що комендант не вийшов на вулицю – рахунок був уже на хвилини. Бокс був завалений мотлохом – не цікаво, а ось машини я оглянув – це були два 256х.
Рейсовий (туристичний) автобус угорською фірмою Ikarus 256 який випускали з 1977 по 2002 рік.
Друга машина – це КрАЗ-256Б – радянський важкий самоскид (цей екземпляр був уже без платформи), що випускався Кременчуцьким автомобільним заводом у період з 1966 по 1994 роки. Стан обох машин був огидним. Мені здалося символічним, що дві старі машини стоять поруч – як два старі, які згадують минулі часи.
Я буквально за кілька хвилин встиг зробити кілька фото та відзняти відео Автозаброшка 256/Легенди автопрому (в кінці статті).
І як тільки я вимкнув запис, побачив, як до мене квапливим кроком прямує охоронець і вже здалеку кричить – «НУ І ЩО ТАМ ТАКОГО ЦІКАВОГО ТИ ЗНАЙШОВ?». Я чесно сказав, що побачив ці дві старі машини і мене накрила ностальгія. По здивованному обличчю охоронця я зрозумів, що він взагалі не зрозумів про що я зараз кажу і чому мене автомотлох так зацікавив. Кому автомотлох, а кому легенди автопрому.
На жаль, на цьому об’єкті мені більше побачити не вдалося.
Щодо цього об’єкту – ще три роки тому йшлося про ревіталізацію цієї території, а сьогодні є інформація про те, що там збудують абсолютно новий комерційний об’єкт.