Аеродром Широке
Кладовище авіаційної техніки – Занедбана школа ДОСААФ Широке
Занедбаний аеродром у Запорізькій області, Україна.
Неподалік села Широке, між містами Дніпро (колишній Дніпропетровськ) та Запоріжжя, розташовувалася льотна школа імені маршала авіації Олександра Покришкіна. Її відразу можна визначити за встановленим при вході «Дельфіном» L-29 та пам’ятником Олександру Покришкіну, герою ВВВ, відкритому 5 травня 1990 року в присутності його дружини Марії Кузьмівної.
Зараз училище мало нагадує школу ДТСААФ (Добровільне Товариство сприяння Армії, Авіації та Флоту), скоріше це «ломбард», на вітрині якого величезна кількість старих навчальних винищувачів Л-29 «Дельфін», кукурузників та вертольотів МІ-2. Крім всього цього багатства, в одиничному асортименті є вертоліт МІ-8, військово-транспортний літак АН-24 та кілька польських легких навчально-спортивних літаків PZL-104 Wilga.
Що являла собою радянська оборонно-спортивна організація ДТСААФ?
В одному з джерел зазначено, що льотна школа в Широкому була одна з найсильніших шкіл СРСР, в якій готували пілотів для гелікоптерів та винищувачів, техніків, парашутистів та рятувальників (середня тривалість навчання становила 3 роки). Площа училища складала 360 гектарів. Льотний парк налічував 162 літаки та вертольоти, з обслуговування надавали 111 одиниць автомобільної техніки (радари, заправні машини, обслуговуючі тощо), також були і парашути, близько 1500 одиниць. У 90-ті роки були також спортивно-тренувальні літаки ЯК-52, але я їх уже не застав.
Територія
Пройшовшись по всій території льотного центру, а на це я витратив не менше 4х годин, стало зрозуміло, що для роботи училища була готова вся необхідна інфраструктура, у складі якої був чотириповерховий гуртожиток, їдальня, бар, зони відпочинку, бібліотека, навчальний центр з безліччю стендів (у тому числі ленінська кімната), котельня, ангари для техніки, гаражі, ремонтні майстерні та інші побутові, адміністративні будівлі.
У навчальному центрі розташовувався комп’ютерний клас, який на той час оснащений сучасною комп’ютерною технікою. Був також і тренажерний зал, тренажери якого дозволяли повністю імітувати політ літака, необхідний для вдосконалення техніки пілотування та відпрацювання нестандартних ситуацій.
Для навчальних польотів була, звичайно ж, і злітна смуга, довжина якої складала 2 км, а ширина 40 метрів, але в деяких джерелах згадується про дві злітні смуги, мовляв, першу розібрали у 2009 році, а друга залишилася. Цю теорію я б скоріше підтримав, тому що, пройшовшись через руїни навчального центру, явно стало зрозуміло, що будівлю розбирають, переважно попит іде на залізобетонні перекриття та плити.
*Важливо відзначити, що в їдальні годували дуже добре згідно з «науково обґрунтованим меню», а також, біля «штабу» розташовується сад, з черешнями, які я встиг скоштувати.
Закриття школи та розпродаж техніки
Основна причина закриття школи – відсутність фінансування, з різних джерел, усе почалося з 1994 року.
Зважаючи на все, забезпечення поступово скорочувалося, поки повністю не припинилося. Об’єкт законсервували, але це дозволило лише від громадськості приховати факт розтягування, спершу цінного й дорого, а після всього, що криво лежало.
За фактом залишилася лише техніка, точніше залишки від неї – скелети. Хоч би як намагалися її зберегти, приладові дошки розбиті, половини приладів немає. Скажімо так, все, що можна було покласти в кишеню і спокійно винести, – винесено.
Зараз вся техніка стоїть на продажі, із двох трьох Дельфінів роблять один і відправляють покупцю. Наприклад вартість L-29, я особисто бачив в оголошенні, віддають за 50 000 грн, приблизно 1500 уе. Але це ми говоримо про техніку, яку ще можна запустити, як кукурузник АН-2, все інше, наприклад, АН-24 або вертольоти МІ-2 і МІ-8, швидше підуть на металобрухт. Так, за словами охорони, вони вже давно вичерпали свій ресурс і не підлягають подальшій експлуатації, а їх тут одиниць 30 стоїть.
