Кладовище авіаційної техніки - Занедбана школа ДОСААФ Широке
Неподалік села Широке, між містами Дніпро (колишній Дніпропетровськ) та Запоріжжя, розташовувалася льотна школа імені маршала авіації Олександра Покришкіна. Її відразу можна визначити за встановленим при вході «Дельфіном» L-29 та пам’ятником Олександру Покришкіну, герою ВВВ, відкритому 5 травня 1990 року в присутності його дружини Марії Кузьмівної.
Зараз училище мало нагадує школу ДТСААФ (Добровільне Товариство сприяння Армії, Авіації та Флоту), скоріше це «ломбард», на вітрині якого величезна кількість старих навчальних винищувачів Л-29 «Дельфін», кукурузників та вертольотів МІ-2. Крім всього цього багатства, в одиничному асортименті є вертоліт МІ-8, військово-транспортний літак АН-24 та кілька польських легких навчально-спортивних літаків PZL-104 Wilga.
Що являла собою радянська оборонно-спортивна організація ДТСААФ?
В одному з джерел зазначено, що льотна школа в Широкому була одна з найсильніших шкіл СРСР, в якій готували пілотів для гелікоптерів та винищувачів, техніків, парашутистів та рятувальників (середня тривалість навчання становила 3 роки). Площа училища складала 360 гектарів. Льотний парк налічував 162 літаки та вертольоти, з обслуговування надавали 111 одиниць автомобільної техніки (радари, заправні машини, обслуговуючі тощо), також були і парашути, близько 1500 одиниць. У 90-ті роки були також спортивно-тренувальні літаки ЯК-52, але я їх уже не застав.
Територія
Пройшовшись по всій території льотного центру, а на це я витратив не менше 4х годин, стало зрозуміло, що для роботи училища була готова вся необхідна інфраструктура, у складі якої був чотириповерховий гуртожиток, їдальня, бар, зони відпочинку, бібліотека, навчальний центр з безліччю стендів (у тому числі ленінська кімната), котельня, ангари для техніки, гаражі, ремонтні майстерні та інші побутові, адміністративні будівлі.
У навчальному центрі розташовувався комп’ютерний клас, який на той час оснащений сучасною комп’ютерною технікою. Був також і тренажерний зал, тренажери якого дозволяли повністю імітувати політ літака, необхідний для вдосконалення техніки пілотування та відпрацювання нестандартних ситуацій.
Для навчальних польотів була, звичайно ж, і злітна смуга, довжина якої складала 2 км, а ширина 40 метрів, але в деяких джерелах згадується про дві злітні смуги, мовляв, першу розібрали у 2009 році, а друга залишилася. Цю теорію я б скоріше підтримав, тому що, пройшовшись через руїни навчального центру, явно стало зрозуміло, що будівлю розбирають, переважно попит іде на залізобетонні перекриття та плити.
*Важливо відзначити, що в їдальні годували дуже добре згідно з «науково обґрунтованим меню», а також, біля «штабу» розташовується сад, з черешнями, які я встиг скоштувати.
Закриття школи та розпродаж техніки
Основна причина закриття школи – відсутність фінансування, з різних джерел, усе почалося з 1994 року.
Зважаючи на все, забезпечення поступово скорочувалося, поки повністю не припинилося. Об’єкт законсервували, але це дозволило лише від громадськості приховати факт розтягування, спершу цінного й дорого, а після всього, що криво лежало.
За фактом залишилася лише техніка, точніше залишки від неї – скелети. Хоч би як намагалися її зберегти, приладові дошки розбиті, половини приладів немає. Скажімо так, все, що можна було покласти в кишеню і спокійно винести, – винесено.
Зараз вся техніка стоїть на продажі, із двох трьох Дельфінів роблять один і відправляють покупцю. Наприклад вартість L-29, я особисто бачив в оголошенні, віддають за 50 000 грн, приблизно 1500 уе. Але це ми говоримо про техніку, яку ще можна запустити, як кукурузник АН-2, все інше, наприклад, АН-24 або вертольоти МІ-2 і МІ-8, швидше підуть на металобрухт. Так, за словами охорони, вони вже давно вичерпали свій ресурс і не підлягають подальшій експлуатації, а їх тут одиниць 30 стоїть.
