Інженерно-лабораторний корпус Дніпровського метрополітену

Передісторія

25 січня 2020-го року представниками Департаменту транспорту і транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради було організовано зустріч з жителями міста – це було зроблено для відкритого обговорення з городянами завдань і проблем транспортних систем міста.

У рамках цієї зустрічі відбулася невелика екскурсія на діючі об’єкти Дніпровського метрополітену, які в штатному режимі недоступні звичайним городянам і пасажирам метро. У цій статті я покажу своїм читачам Інженерно-лабораторний корпус Дніпровського метрополітену.

Що таке інженерно-лабораторний корпус метрополітену?

Що таке «ІЛК» метрополітену – це «центр», у якому зосереджене управління всіма комунікаціями та усім перевізним процесом усієї системи метрополітену – цілодобово. Подібні об’єкти є не тільки в метро, а й у кожного складного інфраструктурного об’єкта, але їхня кількість, як і інженерна складова, може сильно відрізнятися залежно від функціонального і технологічного призначення.
У цьому випадку ми розглянемо «ІЛК» невеликого метрополітену в місті Дніпро.

Зі слів головного інженера метрополітену: «Інженерно-лабораторний корпус будували з перспективою розвитку, він розрахований на 3 лінії метро, з яких наразі функціонує 1-а пускова ділянка*».

*Друга пускова дільниця до початку повномасштабного вторгнення була в стадії будівництва, і наразі її будівництво призупинено.

У корпусі розташовані лабораторії та 4 диспетчерські (на 1 лінію), а також музей історії Дніпровського метрополітену (як філія Історичного музею міста Дніпро), що розташований на 8-му поверсі. Є й інші приміщення, але про них не згадувалося на екскурсії. Після ознайомчої промови в холі та вступного вступу, нас запросили оглянути диспетчерські.

Поїзна диспетчерська Дніпровського метрополітену

Поїзний диспетчер – це людина, яка контролює поїзну роботу. Він відстежує місцезнаходження і швидкість руху поїзда, стежить за сигналами стрілок та їхніми переведеннями, а також стежить за технологічним управлінням станцій метрополітену, і за необхідності дає вказівки машиністам і працівникам станцій.

Унікальність диспетчерської Дніпровської підземки в тому, що це одна з небагатьох (а на момент написання статті, можливо, і єдина) аналогових поїзних диспетчерських метрополітену, що функціонують. Її розробили 1962 року, і реалізували на цьому об’єкті 1980 року, і вона досі перебуває в ідеальному працездатному стані. Звісно, для працівників Дніпровського метро – таке обладнання не є предметом для гордості, і в планах є необхідність модернізації цієї диспетчерської на сучасну цифрову систему управління.

За словами головного інженера (на той момент) Яриновського Сергія Олександровича, вартість модернізації комплексу становить 40 млн гривень (на 2020 рік). Я дуже сподіваюся, що після модернізації – аналогову систему залишать як експонат музею Дніпровського метрополітену.

Енергодиспетчерський пункт

Електрична диспетчерська складається з частин, які відповідають за окремі підстанції (вводи), яких у всій діючій системі Дніпровського метрополітену налічується 9 одиниць. Кожне таке введення дає змогу повністю забезпечувати метрополітен електроенергією незалежно одне від одного. Така система створює багаторазове «резервування» системи енергопостачання – тобто у разі виникнення позаштатних ситуацій, повне електропостачання «дублюється» 9 разів.

Зі слів головного інженера: «Резервування вентиляційної системи становить 40 разів, тяговий (для поїздів) – 3х кратний, для решти обладнання подвійне для кожної станції, з можливістю підключення з паралельної станції ще 2 резерви. Усі метрополітени проєктуються з таким великим запасом надійності».

Важливо зазначити, що повне вентилювання всіх тунелів і станцій відбувається за 4 години (повітря, що знаходиться всередині, повністю замінюється зовнішнім).

Потужність енергосистеми становить 54 МВт, але через низьку завантаженість вона споживає лише 26 МВТ. Обладнання, яке не задіяне, перебуває в резерві.

Для обслуговування цієї диспетчерської (зразка 1972 року) і супутнього обладнання створено спеціальну лабораторію. На початку екскурсії нам говорили про 4 основні диспетчерські
Дніпровського метрополітену, але на цьому об’єкті нам показали тільки дві з них.

Ось перелік і функції цих систем управління:

Поїзна диспетчерська (управління рухомим складом).
Диспетчерська електромеханічних пристроїв (вентилятори, насоси, водопостачання, каналізація тощо).
Диспетчер ескалаторних пристроїв (керує роботою ескалаторів на станціях метро).
Диспетчерська зв’язку та безпеки (дає змогу в автоматичному режимі запобігати позаштатним ситуаціям, аж до зупинки руху потягів).

Історичний музей Дніпропетровського метрополітену

Пуск 1-ї пускової дільниці Дніпровського метрополітену відбувся 29 грудня 1995 року, а вже за рік відкрився музей. Музей являє собою набір зібраних «артефактів», фотографій, документів, а також засобів експлуатації та будівництва метро. Описувати музей особливого сенсу немає – пропоную подивитися усю єкскурсію у відео…

Приємного перегляду!

Детальніше на відео

Висновок

Дніпровський метрополітен дуже часто висміюють за його «величину» і нерентабельність у масштабах транспортної інфраструктури міста – авжеж, ця проблема існує. Але не варто забувати про те, що Дніпро мав отримати три лінії метро. Якби цей інфраструктурний об’єкт реалізували так, як було задумано, багато проблем, які озвучують «знавці», було б викреслено зі списку.

Продовження наявної гілки метро до Нагірної частини міста з відкриттям кількох нових станцій дало б змогу будувати подальші плани з розвитку цієї системи, і міська влада знайшла можливість продовжити будівництво у 2020-х роках у центральній частині міста…

Але, на жаль, війна в Україні знову зупинила це мегабудівництво. Тому хочу побажати нам усім миру, а Дніпровському метро побажати реалізації довоєнних планів!

Велике дякую Den Weissman за участь у підготовці статті!