Vasilevsky Urbex
Віртуальна музеїфікація канатки і моя причетність до цього. Спогади
Передмова
Готуючи попередній матеріал по Дніпровській канатній дорозі, мені дещо згадалося. Оскільки цей спогад не стосується мого обстеження цього видатного абандона, я вирішив написати окрему статтю-спогад. Тож я хочу розповісти Вам цікаву історію про мою (насправді не тільки про мою, і про причетних до «цього» друзів) участь у «віртуальної музеїфікації» цього транспортно об’єкта. Вважайте цей лонгрід – текстовою версією бекстейджа створення цікавого музейного контента.
Коли канатка була на балансі «Департаменту транспорту та інфраструктури м. Дніпро» – вони нею опікувалися, і тому у них на складах зберігалося декілька демонтованих (з якихось технічних причин) кабінок (а можливо і досі зберігаються). Одну з кабінок «№77» було передано у приватний технічний музей «Машини часу».
Ця кабінка – як експонат, за сприяння «Культурна столиця», стала втіленням цікавої ідеї «музеїфікації» Дніпро (петровської) канатної дороги. Так народився пілотний проєкт «3D-Kabinka», який у подальшому поєднував у собі реальні експонати музею з віртуальним (VR360) відеоконтентом.
Доречи, ідея робити віртуальний відеосупровід транспортних експонатів у музейників виникла саме після того як у Дніпрі команда блогерів на чолі з Артемом Костюком почала знімати так звані «транспортні блоги» які стали доволі популярними у місті – першим таким відео у 2019 му році стало «Селфі відео Дніпровського тролейбуса», а через рік вже знімали транспортні влоги у форматі VR360.
Знімальний день
Зйомки тривали два дні, до них було залучено багато цікавих людей у якості персонажів, та масовки – тож знімальні дні більше нагадували променад-перфоманс з додатковим залученням ресурсів веслувальних та вітрильних суден. Про цю подію багато писали у ЗМІ – тож я не стану повторюватися. А знімальним процесом займалися кілька моїх друзів (разом з якими я створював ті самі «транспортні блоги» а саме такі проєкти як DNIPRO TECHNO SUBWAY, та SNOWPLOW TRAM C-9 ):
Артем Блощинський – це айтівець, також фотограф-відеограф, відомий своїми відеооглядами міста Дніпра в тому числі і в форматі VR360.
Алекс Колбасін – геймдевелопер, також відомий фотограф-відеограф, і лютий дроновод, який тоді зняв гарний бекстейдж цієї події.
Артем Костюк – дизайнер і відомий блогер та дослідник історії (саме він був ідейником «транспортних блогів» Дніпра) – який запропонував саме такий формат відеосупровіду до експонатів музею.
Хлопці робили тестові польоти, придбали спеціальний підвіс, який дозволив прикріпити до квадрокоптера 360-камеру. Оскільки камера була завелика для їхніх дронів (дрон розхитувало і відео не було достатньо стабільним) до зйомок залучили Миколу Худолея – досвідченого оператора з більш потужним дроном. Тоді як Алекс та обидва Артеми зосередилися на зйомці бекстейджів та фотофіксації.
Таким чином, у знімальний день, вони відзняли на 360-відео дві ділянки – з від посадкового перону на Монастирському острові через Архієрейську протоку до човнової станції і звідси вздовж набережної до пішохідного мосту на острів і далі політ у височинь над річкою Дніпро…
Додаю декілька скріншотів з віртуального відео – для розуміння маршруту польоту:
Пізніше ми дозняли фінальну частину відео у самому музеї біля «кабінки експонату» – де в кадр потрапили обидва Артема та я зі своїм малим )))
Артем Костюк займався медіа підтримкою цього проєкту. Він, знаючи, що раніше мені доводилося монтувати VR360 відео долучив мене у якості неофіційного консультанта, а згодом попросив зробити монтаж пілотного відео пов’язаного саме з канаткою (після мене було ще декілька подібних відео).
Проєкт хоч і виявився цікавий – моя участь у ньому була сумнівною (так – я мав певні сумніви, бо і своєї роботи тоді була купа, та і музей мені нічого конкретного за це не обіцяв). Я згодився, але тільки тому, що мене запросив друг (моя підтримка тоді була потрібна) – таким чином і я став причетний до «віртуальної музеїфікації» Дніпровської канатної дороги. Тож почалася робота над монтуванням відео.
Єдине, що для мене було не зрозуміло – чому не відзняли для музеїфікації правобережну станцію?
Але Артем Костюк відповів мені на це питання. За його словами – знімальна група розглядала можливість зйомок правобережної станції, але враховуючи її поганий занедбаний стан та велику кількість високих дерев які поглинули саму станцію, від цього маршруту відмовились, бо саме ці фактори стали основною перешкодою для зйомок дроном. І справді, ніхто не міг гарантувати, що дрон з додатковою камерою не зачепить якусь гілку і дороге знімальне обладнання не розторощиться вщент. Додаткових витрат на ризики не було передбачено, тож було вирішено не показувати правобережну станцію взагалі, а натомість показати гарні краєвиди Архієрейської протоки та набережної – тому обрали саме такий варіант маршруту.
Оскільки мої спогади про літній стан канатки сягають ще тих часів, коли вона була діюча та більш-менш розчищена, а моя нещодавня фотофіксація з попереднього допису була знята у останній день осені (дерева вже були без листя) – у повній мірі я не відчув поглиненості об’єкта рослинністю, але фото, які мені надав Олександр Готвянський, підтверджують це.
Станцію поглинули неконтрольовано ростучі дерева / Фото: Олександр Готвянський / 08.06.2022
Створення звукового ландшафту
Змонтувати VR360 відео у сучасному відеоредакторі не є проблемою, але ж звук!!!
Справа в тому, що будь який квадрокоптер дуже гучно дзижчить, що неприйнятно для запису звука – тож увесь звук з оригінальних відео одразу довелося «викинути». Навіть таке унікальне відео без оригінального звуку взагалі не сприйматиметься повноцінно. Якісна озвучка – це запорука комфортного сприйняття відео (бо, повірте, яке б цікаве відео не було – мало хто дивитиметься його, якщо замість звука буде суцільне дзижчання).
Я трішки знаюся на зведенні звуку (колись був звукооператором на маленьких сценах – та писав власну електронну музику), тож я запропонував зробити «soundscape*».
*«Звуковий ландшафт» – якщо коротко, це напрям звукового мистецтва, що використовує як матеріал звуки навколишнього середовища.
Тобто переді мною повстала задача записати та відтворити усі звуки, що можна було б почути за траєкторією польоту у відзнятому відео. Оскільки я це запропонував – то мені це і робити, і тут почався найскладніший етап створення віртуального контенту.
По-перше, я раніше такого ніколи не робив самотужки, але дуже хотів спробувати (бо колись експериментував з записом нейтів ембіента). По-друге, треба було з’ясувати, що і як записувати – тобто буквально прорахувати усі можливі звуки для відео. По-третє, треба знайти портативний рекордер та пройти весь маршрут і якісно записати усі характерні звуки. В четвертих, мені треба було «розкласти» усі звукові семпли на відеоряд, синхронізувати їх та визвучити таким чином (враховуючи розташування об’єктів ліворууч/праворуч), щоб глядач натуралістично відчув всі локації згідно польоту дрона. Тобто весь «звуковий ландшафт» треба було створити буквально з нуля.
На той час у мене не було власного компактного рекордера, тож я звернувся за допомого до ще одного мого друга Ярослава Яремчука на псевдо 2MinSound. Ярік мав портативний цифровий рекордер та відповідний досвід роботи з ним, бо він саундпродюсер, який знається на створенні музики та обробці звуку , крім того він створював власні «звукові ландшафти» для своїх химерно-казкових анімацій.
Оскільки все відео знімалося вздовж річки (а точніше Архієрейської протоки) дуже важливо було якісно записати саме «річкові» звуки. Де, та як це можна зробити без зайвих шумів великого міста?
Тут мені стала у нагоді порада відомого дніпровського яхтсмена Вадима Жука звернутися до Максима Коваленко з тренувально-веслувального центру SUP Station Dnipro для того щоб записати річкові звуки. Тож ми з Яро взяли рекордер з вітрозахистом та штатив і поїхали писати звук.
Пан Максим, люб’язно згодився допомогти, і повів нас на причал. Коли ми налаштували рекордер, Максим дістав раритетне карбонове весло і почав ним створювати у річковій воді вихори по звучанню дуже схожі на спокійні річкові хвилі – це було те, що нам треба і ми записали цей звук. Там же ми записали і «звуки вітрила» – оскільки на той час на станції не було яхти з піднятим вітрилом (та і погода була безвітряна), пан Максим, як творча та винахідлива людина, запропонував виступити у ролі вітра, а у якості вітрила ми використали тент – і це спрацювало. На цій же локації ми записали ще декілька звуків, таких як крики річкових птахів (які гніздяться на стійці канатної дороги, що стоїть посеред Архієрейської протоки), шурхіт листя тополь (що ростуть на березі) та безліч інших звуків.
На Дніпровській набережній ми записали звуки автостради (вулиця Січеславська набережна), звуки кроків по бруківці та скрип дерев’яних сходів на пішохідному містку, який веде на острів. Потім ми пішли на Монастирський острів щоб записати скрипіння кбінок канатки – ми розгойдували їх, це було дивно, але весело.
Усе записане нами Яро вичистив фільтрами та еквалайзерами у звукових редакторах. А я занурився у пошук додаткових звукових семплів, бо мені не вистачало ще багато різних звуків – таких як звук корабельної ринди, дзвони храму на Монастирському острові, гомін дітей, звуки велосипедів та багато інших.
Отже, зібравши усі матеріали до купи, я сів за монтаж відео та створення «звукового ландшафту» для нього – на це пішло багато часу та зусиль, але я впорався.
Для розуміння об’єму роботи по моделюванню звукової доріжки для музейного відео я приведу деяку статистику. В програмі у я кій я монтував проєкт для відео було виділено всього дві доріжки: одна з яких містила три відзнятих на VR360 камеру відео, а друга доріжка була виділена під титрування (інформаційні та рекламні написи). По звуку було все набагато цікавіше/складніше.
Для створення «саундскейпа» в проєкті було виділено аж 11 аудіодоріжок, які містили 35 оригінальних аудіо зразків. Загальна кількість окремих звуків, яких було задіяно у проєкті сягала 110 штук. Крім того у фрагменті де дрон пролітає вздовж набережної над рестораном можна чути музику у стилі «ейсід джаз» – це моя авторська музика, таким чином я вклав у проєкт і частку своєї особистої творчості.
У підсумку
Сотні, або навіть тисячі людей могли побачити результат моєї роботи у музейному просторі, про цей проєкт багато писали та показували у ЗМІ, було багато гайпу…
Я чомусь щиро сподівався, що мене теж якось згадають у офіційних заходах, або впишуть мене як одного з виконавців, але мій статус у тому проєкті і досі не зрозумілий. Пізніше від замовника я отримав якусь символічну платню (тобто я таки був найманець?) у кількасот гривень (якщо шо, вартість такої роботи вартує кілька тисяч у іноземній валюті) – ці грОші пішли на відшкодування транспортних послуг і то не мені, а тим хто мені допомагав (бо на більше їх не вистачило). Тобто той пілотний проєкт я фактично змонтував цілком безкоштовно. Але справа тут взагалі не в грошах – а у вдячності. Тож коли мені запропонували на тих же умовах монтувати наступний проєкт з циклу – цілком зрозуміло, що я відмовився (моя відмова тоді чомусь здивувала замовника ¯\_(ツ)_/¯).
Доречи, про вдячність! Тоді мені подякував тільки Артем Костюк. А я, в свою чергу хочу подякувати усім, хто мені тоді допоміг (порадами, або фізично) у записі і монтажі саундскейпа та відео для віртуальної музеїфікації кабінки канатної дороги. Хоч це був не наш проєкт – я вважаю, що тоді ми усі виклалися по максимуму. І якби ми сьогодні знову знімали та монтували цей проєкт – ми зробили би його ще краще, бо і досвіду у нас побільшало, і наші вимоги до технічного виконання збільшилися, та і я дивлюсь на цей об’єкт (я про канатку) я вже трішки інакше. Завжди можна зробити краще ніж ти робив до цього – впевнений це притаманно усім творчім людям.
І все ж таки хочу поділитися з Вами кількома фрагментами нашої роботи для створення цього відео та звукового ландшафту, але буде краще сходити до музею «Машини часу» та подивитися це відео цілком (оригінальне відео триває більше 6 хвилин) у VR360 окулярах!
На останок хочу нагадати Вам про мій ЮТюб-канал «Den Weissman» – там можна подивитися мій відеоогляд занедбаної канатної дороги. А також, будь які об’єкти на яких я бував, або мої публікації чи відео можна обговорювати у дружньому чаті https://t.me/weissman_chat
А на цим – все! Бажаю нам мирного неба!