Екскурсія на металургійний завод Interpipe у Дніпрі починається ще по дорозі до підприємства. Під’їжджаючи до промислової зони, здалеку можна розрізнити силуети великих цехів та інфраструктури заводу. Навіть у туманну погоду стає зрозуміло, що мова йде про масштабне виробництво. Саме тут знаходиться завод Interpipe Steel — один з ключових активів компанії, побудований вже в незалежній Україні. Це підприємство вважається першим великим металургійним заводом країни, який був повністю створений з нуля після 1991 року.
Завод спеціалізується на виробництві круглої сталевої заготовки. У його складі працює один з найбільших у Східній Європі електросталеплавильних комплексів. Виробнича потужність підприємства досягає приблизно 1,3 мільйона тонн сталі на рік. Основою технологічного процесу є переплавка металобрухту з додаванням різних легуючих компонентів, що дозволяє отримувати сталь із заданими характеристиками.
Основною сировиною для виробництва є металобрухт. До нього додаються сипучі матеріали та різні металеві компоненти, зокрема алюміній і феросплави. У сукупності ці елементи формують хімічний склад майбутньої сталі. При цьому металургійне виробництво залишається вкрай енергоємним: серед основних споживаних ресурсів тут електроенергія, природний газ, технологічні гази і вода.
Частина газової інфраструктури розташована безпосередньо на території підприємства. Тут працює окремий комплекс компанії Linde plc, який забезпечує виробництво промисловими газами — киснем, аргоном і азотом. Вони використовуються на різних етапах плавлення та обробки металу. Ще однією важливою частиною системи є установка газоочищення. Вона призначена для уловлювання пилу та очищення відпрацьованих газів, що дозволяє значно знизити вплив виробництва на навколишнє середовище.
Співробітники заводу проходять на роботу через систему контролю, яка включає перевірку перепустки та алкотестер. Перед початком зміни працівник прикладає картку доступу і проходить перевірку дихання. Якщо прилад фіксує наявність алкоголю, співробітник направляється на додаткове медичне обстеження. При підтвердженні порушення його не допускають до роботи і застосовують дисциплінарні заходи. Якщо факт порушення підтверджується, виписується штраф, а при повторному порушенні слідує звільнення.
Сам завод був побудований на місці пустиря. Це дозволило спочатку запроєктувати підприємство з урахуванням сучасних технологічних вимог і логістики. При будівництві використовували нові рішення в енергетиці, екології та організації виробничих потоків. Крім того, при створенні комплексу вирішили доповнити промислове середовище елементами сучасного мистецтва. Для цього був запрошений датсько-ісландський художник Олафур Еліассон, який розробив кілька арт-об’єктів для території заводу.
Перший з них — інсталяція «Тунель часу». За задумом автора, вона символізує зв’язок між досвідом попередніх поколінь металургів і сучасними технологіями виробництва сталі. Об’єкт розташований таким чином, що через нього проходять відвідувачі під час екскурсії. Візуально він створює ефект руху через простір, поєднуючи минуле і сьогодення металургії.
Неподалік знаходиться ще один художній елемент — велике зображення на стіні виробничої будівлі. На перший погляд це абстрактний малюнок, але насправді перед нами сильно збільшена фотографія розпеченої сталевої заготовки. Знімок був зроблений в момент, коли метал виходить з технологічної лінії в розігрітому стані, після чого зображення збільшили до масштабів фасаду. Фактично вийшла якісна спектральна фотографія структури металу.
Після цього маршрут екскурсії проходить до енергетичної інфраструктури заводу. Одним з ключових об’єктів є підстанція «Печна». Сюди надходить електрика напругою 330 кіловольт. Електроенергія передається по кабельній лінії від Придніпровської ТЕС і далі розподіляється по обладнанню підприємства.
Однак однієї електростанції для забезпечення такого виробництва недостатньо. Навіть якби станція працювала виключно на потреби заводу, її потужності все одно не вистачило б. Тому підприємство підключено безпосередньо до загальної енергосистеми країни. На підстанції висока напруга перетворюється на більш низькі рівні — 150 і 35 кіловольт. Перший використовується для живлення основного металургійного обладнання, другий — для допоміжних механізмів, включаючи крани і технологічні установки.
Цікавою є і сама лінія прокладання кабелю. На окремих ділянках використовувалося горизонтальне буріння. Спеціальна техніка прокладала тунель на глибині, після чого через нього протягували кабель. Уздовж траси розташовані обслуговувальні колодязі, через які фахівці можуть перевіряти стан лінії і виконувати ремонт. У деяких місцях глибина залягання кабелю досягає шістнадцяти метрів.
Переріз самого кабелю також вражає. Його алюмінієвий провідний сердечник має діаметр близько 88 міліметрів, а навколо нього розташовані кілька шарів ізоляції та захисних оболонок. У порівнянні зі звичайними побутовими проводами масштаб конструкції виглядає значно більш значним.
Більше інформації у брошурі самого підприємства на його офіційному сайті (нічого секретного тут немає) – interpipe.info 1 та interpipe.info 2.
Сюди залізницею надходить сировина, яку збирають по всій країні підприємство ВАТ «Дніпропетровський Втормет». Металобрухт попередньо сортується і ріжеться на частини потрібного розміру. Потім його розподіляють по декількох бункерах залежно від типу і щільності. Запасу металобрухту на складі зазвичай вистачає приблизно на три доби безперервної роботи.
Поруч розташований склад феросплавів та інших добавок. Тут зберігаються матеріали, необхідні для коригування хімічного складу сталі. Змішуючи різні сплави заліза з іншими металами, металурги отримують потрібну марку продукції.
Окрема ділянка комплексу присвячена газоочищенню. Перед очищенням гарячі гази проходять через систему охолодження — так звані голчасті охолоджувачі. Потім потік надходить у блок рукавних фільтрів, де дрібний пил осідає на фільтрувальних елементах. Зібраний порошок транспортується конвеєром у бункери, а потім вивозиться на подальшу переробку. За одну плавку може утворюватися кілька тонн такого пилу.
Головне металургійне обладнання розташоване в плавильному цеху. Тут знаходиться електропіч, в якій відбувається розплавлення металобрухту. Піч закрита спеціальною шумозахисною конструкцією, яку на підприємстві неформально називають «doghouse» (собача будка). Вона зменшує рівень шуму і одночасно захищає простір цеху від викидів іскор під час плавлення.
Розплавлений метал переливається в сталеві ковші — великі ємності, призначені для транспортування рідкої сталі. Далі ковш встановлюється на установку «піч-ковш». У цій системі продовжується доведення металу: через кришку опускаються електроди, і процес плавлення та рафінування продовжується вже в ковші.
Після цього сталь направляється на машину безперервного лиття заготовок. На заводі використовується пятиручкова установка, яка дозволяє одночасно формувати відразу п’ять круглих заготовок. Діаметр випускаються заготовок варіюється приблизно від 150 до 470 міліметрів.
Метал проходить кілька етапів охолодження. Спочатку в кристалізаторі утворюється тверда оболонка. Потім заготовка проходить зону вторинного охолодження, де на неї подається водо-повітряна суміш. На виході метал вже повністю твердне. Далі безперервна заготовка надходить на установку газового різання, де її розділяють на відрізки довжиною від шести до дванадцяти метрів.
Наступний етап — охолодження на агрегаті з крокуючим подом. Заготовки поступово переміщуються по системі опорних ребер і поступово охолоджуються до температури, при якій їх можна безпечно транспортувати і складувати. В кінці лінії штовхачі скидають метал на накопичувальний стіл.
Фінальна частина екскурсії проходить через ще один арт-об’єкт, створений тим же художником. Інсталяція називається «Твій міст роздумів». Через неї щодня проходить більшість співробітників підприємства, переходячи з однієї частини заводу в іншу. Конструкція виконана так, що при русі по мосту змінюється перспектива і освітлення.
Для шкільних груп ця частина екскурсії зазвичай стає однією з найбільш пам’ятних. Після галасливих цехів і важкого промислового обладнання простір арт-об’єкта сприймається зовсім інакше — як коротка пауза всередині великого виробничого комплексу. Саме тут маршрут по заводу поступово добігає кінця, залишаючи загальне уявлення про те, як з металобрухту та електричної енергії з’являється нова сталь.
Інсталяція, встановлена в головному виробничому цеху заводу, складається з декількох дисків круглої та еліптичної форми, виготовлених із жовтого світловідбиваючого скла. Освітлення, розміщене в просторі між дисками і стіною, створює м’яке світіння по колу диска. Починаючи з ідеально круглої і поступово трансформуючись в подовжені еліпси, ця двовимірна композиція створює ілюзію обертання диска в просторі.
Ця екскурсія відбулася задовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. На той момент завод працював у звичайному виробничому режимі: плавильні печі запускалися за графіком, лінії безперервного лиття працювали практично без зупинок, а складські майданчики регулярно поповнювалися новими партіями металобрухту та феросплавів.
Сьогодні ситуація виглядає інакше. Після початку війни українська промисловість зіткнулася з серйозними проблемами в енергетичній інфраструктурі. Масштабні удари по енергетичних об’єктах призвели до нестабільної роботи енергосистеми, а для енергоємних підприємств металургії це означає прямі обмеження виробництва.