Байка про сталкера та магію великого кіно
Дисклеймер: раніше я вже публікував цю статтю, але це було давно у напівзакритому форматі, тому вирішив її трохи освіжити й опублікувати в повному доступі.
Мистецтво потребує жертв!
Згадав кумедну історію, яка відбулася зі мною 17 травня 2018 року.
По факту – ця історія про те, як я вперше у великий Мартенівський цех НТЗ потрапив (ззовні я його і в 2017 фотографував, але це не рахується). Історія реальна, я її не вигадав. Як згадую – самому смішно, особливо коли уявляю як це зі сторони виглядало. Тому ділюся цією історією на першоквітневе свято гумору.
Усе відбувалося приблизно так…
(далі лонгрід з фоточкам)
Попросили мене (як досвідченого «промзонщика») показати кіноробам «за дякую» (і на тому – дяка) занедбану промку – сказали, що ті шукають локації.
Я – «окей, не питання». Телефонують – «виходь, машина чекає». Виходжу до місця зустрічі – стоїть величезний гламурний позашляховик, всередині чотири вуйка, усі одягнені як роздовбаї. Сів в авто – поїхали, дорогою знайомимося.
Представляюся скромно – «Ден, архітектор, ваш провідник на сьогодні».
Чоловік за кермом бере ініціативу – «Я директор кінокомпанії, поруч з тобою режисер-постановник, режисер-монтажу та головний оператор» (імена не пишу – бо не пригадаю їх точно, та й для цієї байки це не важливо). «Ми знімаємо художній фільм, потрібні локації».
Я – «окей, не питання – го на відчужену частину НТЗ».
Їдемо на місце, я радію – хоч раз по промці на офроадері покатають, а не ногами у спеку човгати пильною зоною. Але облом – нас директор висадив біля КПП та поїхав собі, мовляв по справам (мабуть, машину береже). Минаємо прохідну, я веду кіноробів вже по занедбаній території Нижньодніпровського трубопрокатного заводу. Спочатку йдемо в стару ливарню – як на мне живописне місце, хоч і роздерибанене, показую житні місця, дивлюся на реакцію пацанів.
Реж-постановник – «Клас!» Реж-монтажу – «Вогінь!» Главоператор – «Не те!» Німа пауза…. Всі потиснули плечима, йдемо далі.
Я запитую – «Яку локацію ви шукаєте, щоб я розумів, що вам потрібно?»
Реж-постановник – «У нас по сценарію буде декілька сцен, де потрібен постапокаліптичний антураж…»
Думаю – «фігассє!!!» – ми і так по лютим хащам ходимо, але нехай, є ще пара-трійка місць. Пропоную їм – «Хочте трохи «лайтового стімпанку» – тут старі мазутосховища – прикольний пейзаж?» Кінороби кивнули, веду їх до мазутосховищ. Показую – «Ось!»
Реж-постановник – «Прикольно!» Реж-монтажу – «а ось тут можна дорендерити скейпа!» Главоператор – «Не те! Занадто зелено – багато чистити…»
Знову, німа пауза…. Всі потиснули плечима, йдёмо далі.
Думаю, ну нехай, дійсно не прям епічно для кіношки. Поведу їх на великий Мартен – але там ще заводчанє «мешкають». Не дивлячись на те, що це виробництво закрили в 2012-му, життя там ще є, щось демонтують, щось вивозять, відбувається такий-собі внутрішньозаводський дерибан. Телефоную співробітнику завода, який по зв’язкам з громадськістю, його було попереджене про наш візит, тому він був готовий допомогти. Пояснюю йому ситуацію, кажу – «Ми йдемо на Мартен, нехай нас зустрінуть і впустять до «храму сталеварів». Домовились.
Веду кіноробів від мазутосховищ до Мартену – проходимо повз старі градирні, сам вже не пропоную нічого, просто відповідаю на питання.
Реж-постанонщк (вказує на градирні) – «Ого – а це що?!» Реж-монтажу – «Є в цьому щось!» Главоператор – «Та, бл@, пацани – це все не те! Не те! Недостатньо похмуро…»
Реж-монтажу – «Та норм, подивись же, я тут можу маску накласти, там допилимо декору…».
Я мовчки веду їх далі. Главоператор нервово прискорює крок, щоб не слухати колег. Я, тим часом, тихо ржу…
Підходимо до Мартена позаду, ворота закриті, ми всі заглядаємо всередину у багаточисельні діри у обшивці цеха – всередині спостерігається епічний дестрой та якась метушня.
Реж-постановник – «Оооо! Аааа цеееее вже дещо?!» Реж-монтажу – «те-що треба!» Главоператор кисло посміхаючись – «Поки незрозуміло, треба ближче дивитись!»
Кажу, що «нас чекають біля АПК – йдемо дивитися ближче» …
Веду кіноробів у бік східних гейтів. Проходимо повз ядрічєского виду гігантських газоочисних споруд.
Просто підтримую бесіду, кажу – «Ось ці конструкції мені дуже подобаються – виглядають епічно…»
Реж-постановшик (приречено споглядаючи на главоператора) – «Так – класні…» Реж-монтажу (також без ентузіазму) – «Нуууу. Эмммм – цілком можливо, але вирішувати не мені…» Главоператор – «Та ну, блін, ви чого? Це також ні в який кадр не годиться! Оно там «зафарбовувати», ось тут оця хєровина в кадрі буде видна, а уявіть скільки треба дерев-кущів викосити, щоб буйство природи прибрати?»
Я кажу – «Пізньої осені тут дуже похмуро й аскетично – наразі весна, все буяє зеленню».
Главоператор – «Та ну нах, нам не до цього!»
Німа пауза…. Всі потиснули плечима, йдемо далі.
Підходимо до АПК, нас вже чекають. Приводять нас до начальника цеха, пояснюю ситуацію, прошу допомогти. Начальник цеха – «Зараз влаштуємо! Тільки каски для вас знайдемо, бо техніки безпеки треба дотриматись!?»
Наділи нам каски, піднімаємося вгору на галерею-перехід з АПК прям у великий Мартенівський цех, потрапляємо на галерею (типу балкончик) над східними гейтами цеха. Перед очима відкривається неймовірний інтер’єр виробничого гіганта – ми як наче до черева велетенського сталевого кита потрапили, бачимо його ребра, чуємо лязкіт металу – протягами смикає старі жерстяні латки на покрівлі, на запах, та й на смак відчувається витаючи в просторі частки металевого пилу. Я бачив раніше неймовірних промислових красот, але тут навіть я кайфонув. Стоїмо, мовчимо, насолоджуємося, оцінюємо.
Начальник цеха порушує мовчання – «Ну, донизу, вибачте, я вас не поведу – не дозволено, там травмонебезпечно наразі, дивіться звідси.»
Кінороби заметушились, щось почали жваво між собою обговорювати. Мені вже байдуже на кіноробів, я дістаю мобильник тай починаю фотографувати «в свою скарбничку»…
Врешті решт кіношники вмикаються…
Реж-постановник (звертається в бік главоператора натхненним вигуком) – «Нуудууууужеееежнепогано!!!» Реж-монтажу (схвально хильнув головою) – «Ну, реально, ну подивись – ну класно же?!» Главоператор (кривиться и довго думає) – «Тааак…. Алееее – ні! Однозначно – НІ!»
Реж-постановник и реж-монтажу в один голос – «та ну бл@-а-а-а-а? Ну ти задовбав! З-за тебе ми в жодні строки не впишимося…»
А мені вже байдуже на кіношників – я стою и насолоджуюсь моментом (продовжуючи знімати на мобілку), й підтримуючи невимушену бесіду з начальником цеха.
Отже – що там в загалі у кіноробів? Главоператор не згодивсяся на жодну локацію. Вирішив я наостанок потроліти робітників мистецтва – кажу їм: «Ви знаєте, я був на «Пєтровці» (завод ДМЗ) – ось там як-раз те, що вам дійсно треба. Ніякої зелені, тільки окисли заліза під ногами, величещзні домни, залізничні шляхи, хитросплетіння трубопроводів й рудний двір глибиною в десятки метрів. Дійсно епічний промпейзаж. У мене десь фотки є, можу показати. Але є одне велике «АЛЕ»!!! (пауза) Вас туди точно знімати не пустять!» )))
Постскриптум
Вони відвезли мене до себе в офіс, умовили мене показати їм мої фотки з Пєтровки, пригостили чаєм зі смаколиками. Я показав їм, що зміг з мого фотоархиву – їм начебто все сподобалось (для їх мети).
Пізніше я дізнався, що вони дійсно після цього просилися знімати на Петровці – але їх м’яко послали.
А я ж казав їм, що їх туди не пустять. Мистецтво, як відомо, потребує жертв! Моя особиста думка – принциповість однієї людини у структурі команди й небажання чимось поступатися не дає результатів.
У підсумку, пройшло вже кілько років, а їх фільм так и не було завершено… принаймні, я не бачив його а ні в прокаті а ні по ТБ.
Висновків не буде – просто хотів розказати Вам кумедну історію.
На сьогодні цього мартенівського цеха вже не існує – його демонтовано. Але післе цієї історії я встиг відзняти декілька відео по цьому металевому гіганту – пропоную і Вам насолодитися краєвидами цього об’єкта в одному з моїх відео.
Кому зручний формат Телеграм-каналу – ось посилання на мій канал – тут я публікую світлини й деякі цікавинки – тематика мого канала “міські дослідження та індустріальний туризм”.
Обговорюємо об’єкти та дружньо спілкуємося з підписниками в цьому чаті.
Хто бажає дивитися відео – ось мій ЮТюб канал міських та індустріальних досліджень – https://www.youtube.com/c/DenWeissman/featured
