Vasilevsky Urbex
Зроблено в FoxType
Фармацевтичний завод «Дніпрофарм»
Одна з найбільш «таємничих і містичних» занедбаних будівель міста Дніпро, що розташована безпосередньо в центрі міста, за адресою проспект Яворницького 12, якраз по сусідству з лікарнею ім. Мечникова. Чому таємнича і містична? – Все просто. Перед відвідуванням цього місця я вже чув історії в стилі «привид загиблого співробітника під час пожежі», а також «ми якось лазили, так ось Антонові не пощастило, йому охоронець влучив із травматичного пістолета в ногу», взагалі враження у мене вже трохи сформувалося. Ну і, звісно ж, до всього цього інтересу додалася і сама атмосферність занедбаного місця – Фармацевтичний завод!
На багато що побачити розраховувати не було сенсу, тому що завод неабияк розтягнули, та й самі будівлі вже в дуже поганому стані, можна сміливо сказати, – у катастрофічному.
Коротка історія «Дніпрофарму»
Історія «Дніпрофарму», підприємства фармацевтичної промисловості, починається з 1912 року, в ролі санітарно-бактеріологічного інституту, який виробляв різного роду сироватки і вакцини. За часів Першої світової війни, тут було виробництво вакцин проти холери, антирабічних вакцин, вакцин проти віспи та туберкульозу Бут, а також проти дизентерії та тифу фагів. Після закінчення війни інститут очолили видатні епідеміологи Громашевський Лев Васильович і мікробіолог, доктор-епідеміолог Падлевський Лев Володимирович.
За часів Другої світової війни, обладнання та співробітники були евакуйовані до Ставрополя, а після визволення Дніпропетровська в листопаді 1943 року, відновив свою роботу. У 1965 році наукова частина інституту була ліквідована, а на базі виробничих потужностей створено Дніпропетровський завод бактеріологічних препаратів.
У 1960-х роках фармацевтична промисловість значно розширилася, завдяки впровадженню нових медичних препаратів, таких як сечовина для ін’єкцій, маніт і кокарбоксилаза. Ці препарати стали важливими засобами в медичній практиці. Сечовина використовується в різних терапевтичних цілях, включно з осмотичною діуретикою, маніт застосовується як осмотичний діуретик і засіб для зниження внутрішньочерепного тиску, а кокарбоксилаза використовується для поліпшення обмінних процесів в організмі.
Крім цього, в цей період спостерігалося збільшення виробництва кров’яних препаратів, таких як гаммаглобулін, імуноглобулін, протеїн і альбумін. Ці препарати відіграють важливу роль в імунному захисті організму і лікуванні різних захворювань. Також активно розвивалася сфера діагностики, вироблялися аглютинівні сироватки та діагностикуми, які використовуються для виявлення різних інфекційних захворювань.
Ці досягнення сприяли значному прогресу в медичній практиці та поліпшенню здоров’я населення.
До 2000-х років підприємство залишалося єдиним виробником в Україні низки високоефективних препаратів, які використовувалися для лікування серцево-судинних, кишкових інфекційних та імунних захворювань. Серед них були такі препарати, як кокарбоксилаза гідрохлорид, маніт, біоспорин і тимоген. Підприємство також розробляло документацію і виробляло препарати церебрал для лікування паралічу, субалін для лікування інфекційних шлунково-кишкових захворювань і сукрим для лікування недоношених дітей.
Спеціалізація підприємства включала виробництво та оптову реалізацію готових лікарських засобів у вигляді ін’єкційних розчинів і ліофілізованих форм в ампулах і пляшках. Ця продукція була важливою для медичної практики, забезпечуючи лікування різних захворювань і сприяючи підтримці здоров’я населення.
Інформацію про історію взято тут
Занурившись у зарості плюща і кущів, що надійно закутали паркан Дніпрофарму, я вперше потрапляю на його територію. Перша будівля, в яку ми вперлися, був старий корпус підприємства, очевидно, що саме в ньому сталася та пожежа, про яку я чув. Потрапити в нього з фасадного боку не було можливості, тому довелося обходити. І звісно ж потрапляємо у віварій.
Віварій – місце, де над тваринами ставили досліди, і атмосфера там зловісна. Конкретно сказати я не можу що і як там відбувалося, але наявність клітин робила свою справу. Крім безлічі знезаражувальних засобів у банках, перелік яких є на фото, і кількох ящиків із різними хімікатами, більше нічого цікавого немає.
Рухаючись далі територією, наша основна мета була ближче, – «Підземне сховище препаратів». Скажімо так, це родзинка цього місця, бо саме воно найкраще збереглося, разом із запасами готової продукції. Глибина сховища невелика, щоб потрапити до препаратів довелося пройти 3 невеликих сходових марші. Тут починають зустрічатися наступна номенклатура: «Пірацетам», «Мікробіологічний аналіз», «Маніт», «Новокаїн», «Натрій хлорид», «Амінокапронова кислота», «Вода для ін’єкцій», «Кокарбоксилази гідрохлорид», «Тіаміну хлорид» тощо. Загалом дуже цікаво, але нічого не зрозуміло!
Довго перебувати в такому місці і вивчати весь асортимент не надто хотілося, гадаю через зрозумілі всім причини, тому було ухвалено рішення рухатися далі, так би мовити в бік «гаражів».
Зустрівся нам розібраний УАЗик, по-простому «Бобік» і також купа колишніх холодильників, загалом акцентувати увагу на цій локації взагалі немає сенсу.
Судячи з усього, раніше це було одне з місць заїзду на фармацевтичний завод. По колу території розміщувалися бокси, а в центрі виробничі приміщення. Якщо бокси ще можна було розрізнити, то інші будівлі – ні, від них частково залишилися тільки фасадні стіни, до того ж нутрощі вже були обвалені.
Варто відзначити величезну кількість розкиданої продукції, ампули, таблетки, пляшки.
Лише кілька будівель у самому центрі всієї території зберегли коридори, і то тільки частково, більша частина перекриттів лежали на першому поверсі. До деяких частин об’єктів і зовсім неможливо було підібратися через безліч колючих кущів разом із будівельним сміттям.
В далечині, ближче до воріт з боку проспекту Яворницького виднілася будка охоронця, нібито горіло світло, але йому і нам було все одно. Не зрозуміло що він там охороняв і від кого, питання більше до того, чому не було належним чином утилізовано медикаменти.
Ну а все інше можна побачити про спільну вилазку мене і Dnipro Stalker.