Vasilevsky Urbex
Зроблено в FoxType
Підземний світ Дніпра / із Жабокрячі в Запорізький зливостік
Насправді, підземна частина міста Дніпра малодосліджена. Найвідоміший туристичний маршрут (про який знають більшість містян) – це закута у старовинний колектор частина річки Жабокряч (яку люди з-за помилок деяких «істориків» вважають річкою Половиця). Але та ж Половиця колись мала кілька притоків, більшість з яких існує і сьогодні – вони частково течуть по низинам міських байраків поступово перетворюючись спочатку на дренажні труби, а далі (ближче до центра міста) на повноцінні підземні річки у зливостоках. Про ці зливостоки знають тільки деякі комунальні робітники (яким періодично доводиться чистити ці системи), та міські відчайдухи дигери (які шукають потаємні місця міста).
Однією з таких систем є Запорізький зливостік – не менш цікава інженерна споруда з історичними ділянками, тож я із друзями спустився у цю підземну річку.
Раніше я вже писав про підземну систему річки Жабокряч (фото 1), про старовинні «підземні» мости, які з плином часу стали частиною зливових колекторів. Також (для особливо упереджених містян) у своїх відео мав можливість довести той факт, що (імовірно названа ще козаками) мала річка Жабокряч не є Половицею, і шо Половиця зникла як гідронім вже давно. Але Запорізький водотік, як і більшість зливових систем нашого міста, мають спільне минуле з Половицею – бо він теж колись був її притокою.
Запорізький водотік «народжується» від струмочків (а зараз і від зливоприймачів та дренажних систем) у парку Зелений гай на початку балки, і тече далі вздовж неї, яка мала безліч імен.
На старій мапі міста 1821 року, яка є на сайті проєкту ОлдМапс ця балка зазначена як «Кленовий байрак» – і це її історична назва. Але окрім цього топоніма у ХVIII сторіччі також фігурувала назва «Войцехова балка» – на честь одно з засновників місцевого поселення. Пізніше її було перейменовано у «балку Фабричну» (імовірно тому, що у ній почали видобувати глину та функціонувати цегляні заводи), а згодом на початку ХХ сторіччя вона вже мала назву «Рибакова» або «Рибаковська» балка – ця назва утворилася від фамілії власників цегельнь які тут розташувалися. На початку ХХ сторіччя в короткий проміжок вона мала назву «Фельдфебельська» балка. В період з 1922 го року по 1958 рік балка мала назву «Запорізька», а з того часу по 1980-ті роки вона була перейменована на честь Альберта Войцеховича (причетного до революційних переворотів у Катеринославі). Сьогодні ця балка знову носить історичну назву – Кленова балка.
Чому я перелічив усі топоніми цього байраку?
Це важливо, бо від деяких з них утворилися гідроніми малої річки, яка протікає у цій підземній системі. У старі часи, коли ця річечка не була схована у колектор вона мала назву «Рибаковська канава», а вже за радянських часів, коли майже на всю довжину річку сховали у колектор вона носитиме назву «Запорізький водотік». Також зустрічав варіант «Запорізький зливостік», бо сьогодні ця мала річка і колектор по якому вона протікає до самого Дніпра – по факту виконує функцію зливового колектору, і її русло вдовж всієї системи поповнюється чисельними зливоприймачами.
Потрапити у сучасну систему Запорізького зливостоку важко, бо більшість люків (фото 18) та зливоприймачів з прямим доступом до неї або закриті, або розташовані на насичених міським трафіком автошляхах. З боку річки Дніпро, цей колектор не прохідний і заповнений водою до стелі.
Вищеназвані варіанти доступу – небезпечні. Тож залишається два єдиних варіанти це, або лізти у дренажні труби (ризикуючи намокнути) у парку Зелений гай і спускатися вниз за течією, або (більш простий шлях) перейти з підземної системи річки Жабокряч ділянкою колектору, яку ми (місцеві сталкери) називаємо «старе русло», і йти вгору за течією. Оскільки ця підземна система велика і сягає кількох кілометрів, а наш час був обмежений – ми вирішили зайти через Жабокряч.
Спустилися ми через відомий усім залаз у дворах (фото 2-3). Тут катеринославський цегляний колектор різко повертає праворуч і перетинає головний проспект міста – по суті ця ділянка є останньою старовинною частиною Жабокрячі – бо далі, до радянських часів, вона мала відкрите русло аж до Дніпра. Одразу за проспектом починається вже рання радяньщина – невеличка ділянка бетонного аркового колектору, до будівництва якого міг бути причетний відомий архітектор Олександр Красносельський (фото 4-7).
Причетність Красносельського до будівництва цієї інженерної споруди не доведена, але цілком очевидна, бо він єдиний інженер, який мав досвід реконструкції та будівництва таких споруд у Катеринославі-Дніпропетровську. Крім того, саме за його проєктом у 1922 році саме у цьому кварталі було виконано реконструкцію кінотеатру «Більшовик» (колишній «Модерн») – тож імовірно частиною реконструкції могло бути й укріплення канави з водотоком, яка проходила біля будівлі.
Далі нам треба було пройти якихось 50-60 метрів (фото 10) до відгалуження ліворуч, яке ми називаємо «старим руслом» (тому що ця частина колектору повторює ділянку старого русла Жабокрячі, до того як її перенаправили у інший напрямок). Кілька років тому «старе русло» (фото 11 та фото 14) було замулено сміттям майже під стелю (тому ми туди не ходили), а вода Жабокрячі вже багато років (а може і десятирічь) прямувала «новим» руслом – невеличким радянським колектором збудованим у 1970-ті, який за малу висоту ми називаємо «ракохід» (не складно здогадатися чому саме так) (фото 8-9).
Але цього року, на сусідній вулиці робили нову зливову каналізацію (яку мали підключати саме у «нове» русло), тому біля розгалуження колекторів «ракохід» перекрили бетонною перепоною на половину висоти колектору (фото 11), а старий водотік було вичищено від сміття, і за багато років Жабокряч знову тече своїм звичним напрямом до місця де вона поєднується з водами Запорізького водотоку.
Перед тим як піти «старим руслом» ми вирішили перепочити та тій самій бетонній загородці – такий собі «сталкерський привал» (фото 11-13).
Подолавши близько 100 метрів «старого русла» ми, нарешті, дісталися «Запорізького водотоку» під вулицею Воскресенською (стара назва вулиці Проточна, саме тому, що через неї протікав цей водотік). Дивлячись як води двох річок поєднуються у єдине русло ми звернули увагу на дивовижний факт – наскільки відрізняється вода у кожному з водотоків (фото 14). З Жабокрячі тече доволі каламутна вода, а Запорізький водотік радував прозорістю, через потік навіть видно дно колектору.
Ми навіть влаштували невеличку дискусію що до факту брудної води – начебто, то ми накаламутили мул поки йшли сюди. Тож вирішили перевірити теорію – один з нас побіг вгору за течією Запорізького водотоку намагаючись якомога сильніше скаламутити воду, але все одно, вода тут була набагато чистішою та прозорішою.
Ми рушили бетонним колектором проти течії у бік центрального проспекту. Перед історичною ділянко колектору була камера у якій було два відгалуження (фото 15), які прямували майже паралельно основному колектору – їх було створено як дублюючу систему для відводу і імовірно для накопичення надлишків зливової води під час раптових злив. Я заглянув у дублюючу систему – вона наразі була без води, а з вологого мулу намагалися простати якісь рослинки (фото 17).
Небезпечним відкриттям для нас стало те, що у цій камері мешкало багато чорних павуків. При близькому огляді, дійшли висновку, що тут оселилися павуки каракурти (чорна вдова) – небезпечні істоти, яких краще не чіпати взагалі (фото 16). Тож ми рушили далі, міркуючи назвати цю локацію «павуча камера».
Нарешті ми дісталися історичної ділянки колектору – цегляні склепіння сягали висоти близько 2,5 метра (фото 19-20).
Мої напарники знайшли зливоприймач, і пролізли в нього щоб визирнути на поверхню і спіймати сигнал GPS, щоб точно ідентифікувати місце розташування. Виявилося що ми посередині проспекту Яворницького на перетині з вулицею Воскресенська. А це означає, що ця цегляна конструкція – ще один зі старовинних мостів, який став частиною загальної поверхні міста.
Нещодавно поважний дніпровський історик пан Валентин Старостин оприлюднив у соцмережі спогад, який я частково хочу процитувати, бо він стосується саме цієї споруди:
«…читав сьогодні короткий звіт щодо зливи і повені літа 1891 року.
… мурований арковий міст на Проточній (Воскресенській), судячи по всьому, знесло практично першим же ударом того, що описано, не як потік води, а як вал дерев, парканів, ліжок, меблів та сміття.
Те, чого у звіті не було – це фігура розгубленого губернатора на балконі Будинку Губернатора, довкола якого вирує стихія.»
Я запитав у коментарях: «Ну, мурований арковий міст під Воскресенською і досі існує. Цікаво, це той же, чи відновлений? Бо слідів пошкодження, або часткового відновлення я не бачив…»
Отримав таку відповідь: «Швидше новий, ніж відремонтований»
Оскільки це центральний проспект міста, та й ще біля будинку Губернатора, то слід вважати, що цей цегляний арковий міст мали швидко відбудувати, тож маємо приблизну дату відновлення цієї інженерної конструкції – це перша половина 1890-х років.
Через наступні тридцять метрів наше дослідження цього колектору припинилося раптовою перепоною. Під непарною частиною центрального проспекту ми виявили прорив водогону, струмені води хльостали з такою силою, що вони утворили водяну завісу на весь переріз колектору (фото22-23). Фізично пройти через цей водяний бар’єр можливо, але ми не мали з собою дощовиків, або бодай якогось шматку поліетилену, щоб захиститися від струменів холодної води. Якби наважились пройти, тоді б ми були цілком мокрі – таке-собі задоволення у жовтневу погоду. Тож на цьому ми, тимчасово, вирішили припинити наше дослідження і повернутися до системи пізніше. При нагоді я сподіваюся пройти усю систему Запорізького зливостоку цілком.
Правду кажучи, за пару тижнів після нас у цій системі з місцевими хлопцями вже ходив відомий київський блогер СуперСус, бо цей водогін вже було полагоджено (дякуючи комунальним службам), і хлопці дісталися аж до витоків цієї системи у парку Зелений гай.
Я хочу подякувати хлопцям, які в той день склали мені компанію:
- Дніпровський урбан дослідник Andrey Woland
- Дніпровський блогер Кирило Навігатор з каналу Дніпро Путь
- Полтавський урбан дослідник Epic Queen Fm
Для тих, хто зацікавився моєю діяльністю і творчістю, окрім статей, які публікуються на цьому сайті в мене є:
- Телеграм канал «Той самий Вейссман»
- Дружній чат для обговорення різних локацій та цікавинок.
- Мій Інстаграм з брутальними фотками.
А на завершення цього звіту – я пропоную подивитися відео як ми досліджували Запорізький водотік.
Бувайте в мирі!