Підземна річка Глибочиця та її притока струмок Киянка
Один із найцікавіших історичних колекторів Києва якраз розташовується в історичному центрі. Це, звісно, досить банальне місце для тих, хто давно захоплюється диггерством, але для мене це стало відкриттям 2021 року. Безліч разів гуляючи на Подолі, я й не здогадувався, що під землею ховається унікальний колектор, який складається з частин, збудованих у різні епохи розвитку міста Київ.
Чи дійсно це пам’ятка архітектури?
А ось тут виникає питання…
Згідно таблички що знаходиться в колекторі, охоронний номер об’єкта 716, але у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України, у реєстрі пам’яток місцевого значення, під цим номером фіксується інший об’єкт, що знаходиться по вулиці Круглоуніверситетська, 4 – Прибутковий будинок (початок 1890-х років, 1946 – 1953 роки).
Тож мій висновок – що ця табличка фейк.
Якщо я помиляюсь і ви знайшли помилку, напишіть мені у коментарі під відео.
Посилання на реєстр залишу тут:
- МКСК – https://mcsc.gov.ua/kulturna-spadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok-ukrainy/
- Реєстр пам’яток місцевого значення Києва – https://mcsc.gov.ua/wp-content/uploads/2025/03/m.-kyyiv-stanom-na-25.03.2025.pdf
Історія річки Глибочиця
Річка Глибочиця відіграла важливу роль у формуванні міської інфраструктури Києва, особливо в ранні періоди розбудови міста (відома була ще з часів Київської Русі, а її притока струмок Киянка і зовсім згадується в давньоруській літературі «Слово о полку Ігоревім»).
Річка протікала через сучасний Поділ і служила природним вододілом між стародавніми поселеннями. Уздовж її берегів виникали поселення, а пізніше тут почали будувати водяні млини, лазні, а також шкіряні та інші ремісничі майстерні. Вода річки використовувалася як у господарських потребах, так і для пиття.
З розвитком Києва і зростанням населення річка Глибочиця почала зазнавати серйозних екологічних навантажень. Уже до XVIII століття вона втрачала свою первозданну чистоту, а в XIX столітті ситуація погіршилася через промислові підприємства, які активно скидали у воду відходи.
Глибочиця перетворювалася на стічну канаву, а часті повені робили її загрозою для міської інфраструктури. У підсумку було ухвалено рішення укласти річку в підземні колектори, що дало змогу розширити забудову. Сьогодні річка тече під землею, проходячи під вулицями Глибочицькою, Верхнього і Нижнього Валу.
Цікаво, що її русло досі впливає на планування вулиць у цій частині Києва, а під час сильних дощів можна помітити, як вода намагається повернутися до свого історичного шляху, що є частим явищем у повсякденному житті Подолу.
Географія та витоки річки
Глибочиця бере свій початок у районі сучасної Лук’янівки, приблизно в районі площі Перемоги. Річка текла через центральну частину Києва, проходячи через Поділ і впадаючи в Дніпро. Її долина являла собою природний кордон між стародавніми київськими пагорбами, а береги були вкриті густою рослинністю. У різний час Глибочиця мала безліч приток, включно з джерелами, які зараз також приховані під землею.
Сучасний стан річки можна вивчити за слідами її русла: воно проходить під вулицями Лук’янівською, Глибочицькою, Нижнім і Верхнім Валом, перетинає район Контрактової площі і закінчується в гирлі біля Гаванської площі. Дослідники стверджують, що багато киян щодня проходять над нею, не підозрюючи про її існування.
Існує і другий витік у районі «Дачі Хрущова», що розташована в парку «Нивки» між станціями метро «Нивки», “Берестейська” та «Сирець». Тут розташовано два невеликих ставки, які перетікають у бетонний колектор і далі в кам’яний. Підземне русло проходить під Татарською і Глибочицькою вулицями в тунелі у формі яйця, причому найширша його частина розташовується у верхній частині тунелю.
Наближаючись до Косогірського провулку на Подолі, Глибочиця приймає в себе одну зі своїх приток – струмок Кудрявець. Після цього вона продовжує шлях у бік Верхнього і Нижнього Валу, зливаючись із міською підземною системою.
Технічні дані річки та колектора
- Довжина річки: близько 9 км.
- Площа водозбору: 20 км².
- Глибина колектора: від 2 до 7 метрів у різних частинах русла.
- Діаметр труб колектора: від 1,5 до 4 метрів.
- Швидкість течії води: близько 0,3-1 м/с (залежно від опадів).
- Максимальна глибина в паводок: до 2,5 метрів.
Будівництво колектора
Колектор Глибочиці був побудований у кілька етапів. Перші ділянки русла сховали під землю ще в середині XIX століття, а остаточно процес завершився на початку XX століття. Сьогодні колектор річки являє собою складну систему тунелів різного діаметру, якими тече вода, продовжуючи свій шлях до Дніпра.
Етапи будівництва:
- XIX століття (перша половина) – почалися перші роботи зі спрямлення і «заточення» річки в колектор. Це було пов’язано зі зростанням населення Києва і розвитком Подолу.
- XIX століття (друга половина) – активне будівництво колектора на ділянці від сучасної Львівської площі до Подолу. У цей період річка почала зникати з поверхні, а її води спрямували в систему зливової каналізації.
- Початок XX століття – продовження спрямлення русла, розширення підземних каналів і будівництво нових ділянок колектора, особливо в районах, де велося активне будівництво.
- Радянський період (XX століття) – реконструкція і посилення колектора, прокладання нових бетонних тунелів і модернізація зливової каналізації. У цей час під землею опинилися останні відкриті ділянки Глибочиці.
- Сучасність – триває обслуговування колектора, його частковий ремонт і укріплення, оскільки старі цегляні ділянки поступово руйнуються.
Висновок
Враження від цього місця виникає миттєво – варто лише ступити в колектор, особливо в ту частину, де сходяться русла Киянки та Глибочиці, утворюючи своєрідний підземний «хол». Тут перед очима відкривається унікальний світ, який складно охопити за один візит.
Три маршрути, три тунелі, три абсолютно різні відчуття – і кожен із них вартий окремої уваги. Повертатися сюди хочеться знову і знову, адже кожен поворот і відрізок шляху відкриває щось нове.
Колектор будувався в різні історичні періоди, і це відчувається на кожному кроці: кожні 100-200 метрів – наче нова підземна пригода, з різною архітектурою, висотою, шириною і навіть характером – від просторих залів до вузьких проходів із несподіваними перешкодами.
