Електронмаш

1. 1966 рік. ЕОМ «Мир-1» на міжнародній виставці «Інтероргтехніка» отримала високу оцінку та була закуплена фірмою «IBM».
2. Керівні обчислювальні комплекси СМ-3 закуповували Алжир, Болгарія, НДР, Угорщина, Польща, Індія, Фінляндія, Чехословаччина, Швеція, Югославія та Куба.
3. «ЕМРТ-3»-«Каштан» була пристосована для автоматизації розрахунку партії матеріалу на заготівлі. Контролювались вимоги асортименту, мінімізувались мертві залишки. Застосовувалась у швейній, металургійній, машинобудівній та інших галузях промисловості. За своїм призначенням була єдиною у світі, запатентована у США, Англії, Франції, ФРН, Італії та Японії.
4. У 1986 році підприємство успішно виконало термінове державне завдання щодо виготовлення друкованих плат для дистанційного керування тракторами. Техніка застосовувалась для ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС.

З 1 січня 1965 р. на базі деяких цехів «Радіоприладу» створено окреме спеціальне підприємство – Київський завод обчислювальних та керуючих машин (ВУМ). До основних засобів йому було передано будівлю виробничого корпусу на Кільцевій дорозі (Б. Окружна, 4), три цехи (складальний, технічно-механічний і налагоджувальний) і спеціальне конструкторське бюро (СКБ). Загальна чисельність співробітників спочатку становила 460 осіб.

Одночасно з налагодженням виробництва машин «Дніпро» на заводі створили відділ для допомоги в освоєнні споживачами наявних технічних та програмних засобів і виписування техвимог до нових машин.

Хорошим прикладом роботи цієї команди є історія проекту «Вихор», коли було необхідно розробити систему автоматизації запису даних при випробувані першої ступені двигунів нових типів ракет, призначених для ракети для експедиції на Місяць. Існувала проблема збору за короткий період (до 300 секунд) значної кількості різноманітної інформації з датчиків, встановлених на двигуні, а також її аналізі в реальному часі. Як основу всієї системи обрали УМШП «Дніпро», а для використання в системі її суттєво модернізували.

З цією метою оперативну пам’ять машини збільшили з 512 до 4096 26-розрядних слів і спроектували периферійні пристрої зв’язку з агрегатами двигуна ракети. Восени 1965 р. вся система була встановлена в Центрі управління космічними польотами (ЦУП) і сприяла першим у світі дослідженням зворотного боку Місяця автоматичними апаратами та м’якою посадкою таких на поверхню супутника Землі. До осені 1965 року завдання за проектом «Вихор» були успішно виконані, машини доставлені до КБ Головного конструктора ракет СРСР.

Першим директором підприємства був призначений Аполлінарій Федорович Незабітовський (1918–1991). Він до цього не мав справи безпосередньо з обчислювальною технікою і займав інші керівні посади в промисловості, – проте саме з його ім’ям пов’язані найкращі роки становлення та розвитку київського заводу ВУМ. Вже через рік новий директор ліквідував залежність свого підприємства від «материнського» «Радіоприладу» і досяг повної самостійності.

Того ж 1966 року при заводі було відкрито технікум та училище для виховання молодих кадрів; паралельно йшов процес набору професіоналів з обчислювальних центрів та аналогічних підприємств інших міст та республік – Сєвєродонецька, Мінська, Казані та ін. Такий підхід дозволив підприємству самостійно готувати професійні кадри, що позитивно вплинуло на якість продукції.

В 1972 році на базі київського заводу обчислювальних та керуючих машин створено НВО «Електронмаш». При ньому було відкрито НДІ периферійного обладнання. Підприємство зайнялось розробкою і освоєнням виробництва нових моделей зовнішніх пристроїв: накопичувачі (використовувались магнітні диски і стрічки), графічні та цифрові пульти екранів, пристрої для друку, графобудівників, системи введення графічної інформації, датчиків фіксації сейсмічної активності, мультиплексори передачі даних.

Як результат – до кінця 1970-х років в об’єднані і його філіях було зайнято більше 10 тисяч осіб. Були збудовані гуртожитки та будинки з сучасними на той час квартирами для співробітників, три дитячі садки та піонерський табір «Вумовець». Функціонувала їдальня та кафе, заводська поліклініка та стадіон, бази відпочинку на березі річок Рось і Десна. Саме вони тепер виявляються найбільш привабливими для потенційних інвесторів в епоху приватизації.

Науковий колектив “Електронмашу” розробив ефективну метод вихідного контролю, для цього було спроектовано проблемно-орієнтований комплекс «КОДІАК». Система контролю набула визнання і стала поширеною у багатьох організаціях СРСР. Впровадження у виробництво цього комплексу вирішило проблему відмови блоків елементів – скоротився процес установки всіх типів ЕОМ та збільшилась надійність роботи апаратури. У 1988 році на «Електронмаш» завершив розробку та почав випуск перших ПК «Пошук-1» та «Нивка».

«Електронмаш» розробляв та виробляв електроніку до 2015–2016 років: мультимедійні комплекси для освітніх установ, електронно-касові апарати, прилади для електротранспорту, модулі керування вітряних електростанцій, системи автоматичного обліку природного газу, медичне обладнання.