Ці кілька шматочків залізної руди я знайшов у Кочубеївських штольнях поблизу села Аннівка. Саме тут на початку ХХ століття працював Кочубеївський рудник, де з 1904 по 1915 рік видобували багату залізну руду. Через невеликі запаси родовища подальша розробка стала економічно невигідною, і рудник закрили. Понад сто років штольні залишалися покинутими, поступово перетворившись на одну з найцікавіших пам’яток індустріальної спадщини Центральної України.
Залізна руда — це гірська порода з високим вмістом заліза. У подібних родовищах Криворізького залізорудного басейну вміст металу в багатих рудах зазвичай становить 55–65%, що дозволяє використовувати їх майже без складного збагачення. Саме з такої руди після переробки отримують метал для виробництва сталі, з якої виготовляють будівельні конструкції, рейки, автомобілі, техніку та безліч інших виробів.
У 2016–2017 роках Кочубеївські штольні стали місцем зйомок українського художнього фільму «Червоний» за романом Андрія Кокотюхи. Покинуті виробки виконували роль шахт одного з таборів ГУЛАГу. Для зйомок спеціально побудували дерев’яні сходи, вагонетки та інші декорації. Частина з них ще певний час залишалася на території штолень і нагадувала про кінозйомки, хоча більшість конструкцій із роками була зруйнована або зникла.
Для мене ці шматочки руди — не просто цікаві камені. Це невеликі фрагменти історії Кочубеївського рудника, які нагадують про часи, коли тут працювали шахтарі, а через сто років це покинуте місце отримало друге життя завдяки кінематографу та дослідникам індустріальної спадщини.
